КОНТРУДАР НА ЯРОШІВСЬКОМУ НАПРЯМКУ

Після поразки на Курській дузі німецькі частини стрімко відкочувалися за Дніпро. Хребет Вермахту був зламаний. Командувач Воронезького фронту генерал Н.В.Ватутін отримав наказ на спішний вихід  до Дніпра. Саме дивізії 40-ї армії Воронезького фронту під командуванням генерала К.С.Москаленка вбивали клин у ворожу оборону ворога і виривалися вперед із загальної фронтової лінії. Авангард наступу 13 вересня 1943 року вийшов далеко за Лохвицю. Війська лівого та правого флангів 40-ї армії відставали через ускладненість місцевості для стрімкого проходження механізованих частин. Коли дуга лінії фронту набрала максимального вигину, противник скористався можливістю раптового  контрудару по флангах армії Москаленка.

       Карта «Будаківський контрудар вермахту»

«Славія»  

   Радянські пропагандисти щільно стисли історичні події Другої Світової війни між Курською дугою і битвою за Дніпро.  Цей період характеризувався просто стрімким відходом противника з боями місцевого значення. Тому розповідь про німецький контрудар  14 вересня 1943 року на дузі Глинськ - Ярошівка – Лохвиця –Будаківка – Березова Лука, є важливим  відкриттям серед невідомих  фронтових операцій Воронезького фронту.             Миргородські пошуковці загону «Славія» у своїй праці «Будаківський контрудар вермахту» висвітлили дані події, які відбулися на лівому фланзі 40-ї армії. Одночасно з колегами із Полтавщини, у своїй книзі «На зламі війни»,  ми описуємо події на правому фланзі цієї дуги – на Ярошівському напрямку.                                      Дійсно у своїй книзі "На Південно-Західному напрямку» Кирило Семенович Москаленко згадує про ці бої, як про події загально фронтового значення. Він пише, що на  14 вересня 1943 року війська 40-ї армії готували наступ   на Пирятинському напрямку.  Аналізуючи дані розвідки у штабі  Москаленка прийшли до висновку, що саме на цей час німецькі війська готують флангові контрудари. В цент рі армійської смуги, а також на лівому флангові армії ні наземна, ні авіаційна розвідка не виявила ознак підготування противника до нанесення контрудару. Залишалося одне припущення – гітлерівці готують контрудар по правому флангу. Прибуття ж на захід від Ярошівки і Нової Греблі 7-ї німецької піхотної дивізії, якої до цього часу не було серед протидіючих військ, скупчення піхоти і танків в районі Волошнівки та Корпилівки, означало лише одне:  фашистське командування створює тут кулак для контрудару. 

          Із спогадів Москаленка К.С:

          Відновивши наступ о 8 годині 14 вересня, війська армії зустріли сильний опір. Особливо упорно оборонялися ворожі частини, протидіючі лівому флангові армії.

На правому ж опір незабаром почав слабшати, і 52-й стрілецький корпус, наступаючий частиною сил в південно-західному напрямку, продвинувся на декілька кілометрів.

           Рівно о півдні 7-а піхотна дивізія при підтримці 40 танків нанесла контрудар в напрямку Ярошівки і Нової Греблі. Потіснивши 232-у стрілецьку дивізію 38-ї армії, гітлерівці вірвалися в ці населені пункти і двинулися на південь. Одночасно по лівому флангу 42-ї стрілецької дивізії противник наніс удар силами до полку піхоти з танками. Бої набули жорстокого характеру. Одначе через дві години гітлерівці втративши 10 танків і до 200 солдатів та офіцерів, були змушені зупинити атаки. Отримавши ці дані, я віддав наказ без зволікання нанести удар у відповідь. У відповідності з раніше затвердженим планом це зробили уже в 14 годин 30 хвилин 42-а стрілецька дивізія генерал-майора Ф.А.Боброва і частина сил 2-го танкового корпусу генерал-лейтенанта А.Ф.Попова. А коли противник, не витримав їх удару, поспішно почав відходити.

          Та вочевидь «Дніпровська епопея» не потребувала висвітлення  «другорядних» подій, або вимагала їх забуття. Саме так можна розцінити  скупість спогадів К.С.Москаленка про німецький контрудар 14 вересня 1943 року. Його  спогади були до даного часу чи не єдиними  свідченнями  про вище сказану бойову операцію.

          Фактично відбиття німецького контрудару на Ярошівському напрямку розпочалося о 8.00 годині  14.09.43 року і скінчилося о 14.00 годині 16.09.43 року.   Для контрудару на лінії Ярошівка – Залатиха противник кинув у бій частини 7-ї та 75-ї піхотних дивізій посилених танковими групами:

       з району населеного пункту Нижнє 25 танків, артилерія і піхота не встановленої чисельності;

       з району Корпилівки до 2-х полків піхоти, 30 танків, мінометний і артилерійський полк;

       з району Волошнівки до 20 танків, 4 самохідні гармати, 8 гармат 75 мм, до 2-х батальйонів піхоти.

       Перший удар прийняли на себе 132-й, 127-й, 136-й стрілецькі полки 42-ї стрілецької дивізії та 794-й стрілецький полк 232-ї стрілецької дивізії. Всю силу масованого танкового удару противника стримували батареї 91-го артилерійського полку 42-ї сд і дивізіон 676-го артилерійського полку 232-ї сд. Вогневі рубежі по декілька разів переходили з рук в руки. Сутички переростали в рукопашні битви. Окремі батареї і батальйони до кінця дня вели бій в повному оточенні, або півоточенні. Згідно оперативних даних 794-й стрілецький полк 14 вересня відбив 11 контратак противника! Артилерійські батареї та піхотинці 42-ї стрілецької дивізії відбивали до 5 і більше німецьких контратак. При кожному наступі в противник кидав у бій до десятка і більше танків «Тигр» з вогневою підтримкою самохідних гармат «Фердинанд».

      Після 14.00. 14.09.43 року гітлерівці потіснили позиції  132-го та 794-го полків і прорвавши оборону на західних рубежах Ярошівки вийшли до Нової Греблі. За спогадами Москаленка в цей час були введені у наступ частини 42-ї стрілецької дивізії і 2-й танковий корпус, але 42-а дивізія практично у повному складі вела нерівний бій з самого ранку. Три танкові бригади 2-го танкового корпусу розгорнулися на пирятинський напрямок, на Ярошівку вийшли лише танки 202-го танкового полку прориву. Біля десятка КВ, останки полку після Курської битви, розпочали атаку. Прямо при виході на бойовий рубіж  машини потрапили під вогонь «Тигрів» та протитанкової артилерії противника. Частини німецького прориву в цей час уже били із засідок і неочікуваних для танкістів позицій. Після бою у Ярошівці 202-й танковий полк прориву був розформований. Практично всі його танки згоріли.

       Вечором 14 вересня 1943 року, на підступах до Нової Греблі, гітлерівський наступ був зупинений загороджувальним вогнем важкої артилерії, протитанкових батарей і ПТР. На західних околицях Ярошівки, час від часу прориваючи оточення, стійко тримали оборону батальйони 127-го стрілецького полку, частки 132-го стрілецького полку,  4-а і 5-а батареї  91-го артполку. Артилерійський дивізіон 676-го артполку 232-ї стрілецької дивізії, на сході Ярошівки, прорве кільце оточення лише на ранок.

     15 вересня 1943 року німецький контрудар відновився з новою силою. Ворог намагався любою ціною прорватися до Сули, але переваги на його боці вже не було. На Ярошівському напрямку  вступили у бій частини 3-го Котельниковського танкового корпусу. Прямо з маршу розпочали наступ  2-а  мотострілецька  і 3-я танкова бригади корпусу. Світанковий туман розрізали залпи  «Катюш» 324-го окремого гвардійського мінометного дивізіону. До наступу доєднався окремий бронетранспортерний і мотоциклетний батальйон корпусу. Саме вчасний вихід до Свиридівки  3-го танкового корпусу  врятував становище. Підпорядкування корпусу 38-й армії,  негайне введення у бій на Ярошівському напрямку, стало переломом. Командувач 40-ї армії Москаленко у своїй книзі  «На Південно-Західному напрямку» чомусь не згадує про наступ корпусу. Він пише, що нанесений удар у відповідь в 14 годин 30 хвилин 14.09.43 року противник не витримав і почав поспішно відходити. Насправді саме в цей час не витримали  натиску  частини 42-ї і 232-ї стрілецьких дивізій.

      Згідно оперативних даних 15 вересня 1943 року лише на лівофлангову ділянку, на позиції 42-ї дивізії, противник кине у наступ 2 полки піхоти, полк артилерії, 2  дивізіони мінометів і 15 важких танків. На вечір втрати ворога складуть 835 чоловік солдатів і офіцерів.

     Бій  3-го танкового корпусу,  232-ї стрілецької дивізії та частин 42-ї стрілецької дивізії за Ярошівку продовжувався до другої половини 16 вересня 1943 року. Під час відбиття німецького контрудару з 13 по 16 вересня загинуло  165 солдатів і офіцерів Червоної Армії. Поховані загиблі у селах Ярошівка, Нова Гребля, Голінка і Залатиха. Понад 81 чоловік отримали поранення.

     За мужність і героїзм в боях за село Ярошівку нагороджені:

     орденом «Суворова III ст.» - 1 чоловік.

     орденом  «Олександра Невського» - 2 чоловіки.

     орденом «Червоного Прапора» - 2 чоловіки.

     орденом «Вітчизняної війни I ст.» - 7 чоловік.

     орденом «Вітчизняної війни 2 ст.» - 7 чоловік.

     орденом «Червоної Зірки» - 35 чоловік.

     медаллю «За відвагу» - 66 чоловік.

     медаллю « За бойові заслуги» - 45 чоловік.

     Короткі описи подвигів у нагородних листах стали достеменним підтвердженням подій 13 – 16 вересня 1943 року, які висвітлені нами у книзі «На зламі війни».