З пістолетами проти танків

        Трагічним стало і введення у бій офіцерського полкового поповненя пп-132. Група молодих лейтенантів завчасно була відправлена в Залатиху  13 вересня 1943 року. Німецький контрудар змусив негайно перекинути 132-й стрілецький полк у Ярошівку. Полк Дмитрієва, не втримавши Лебединці, почав відходити до Броварок. Група молодших лейтенантів під командуванням замкомандира 91 артполку підполковника Чернишова Олексія Яковича і  частини обслуговування потрапили в оточення під Залатихою. Не обстріляні лейтенантики залишилися з пістолетами проти танків. Хлопці рвалися у бій, та досвідчений підполковник до останнього оберігав групу. В останні хвилини комбату Григорію Петровичу Охапкіну вдалося пробитися до оточених. Іншого виходу, як вступити у бій всим разом не було. Загартовані в битвах «відчайдухи охапкіна» надихнули молодих офіцерів і , як могли підтримували їх в першому бою. Жорстока німецька контратака підтримана танками була відбита.

       Один їз швидко створених підрозділів з молодших лейтенантів потрапив у саме «пекло». Місцеві жителі після війни розповідали:

Загинули всі. Після бою знайшли одного хлопчину-лейтенантика за копицею, він просто сидів і плакав. Куди ж з пістолетами проти танків?!

     

         З нагородного листа Охапкіна Г.П., командира стрілецького батальйону 127-го сп.:

В боях за село Залатиха, капітан Охапкін приймав безпосередню участь і своєю хоробрістю і мужністю, знаходячись в передових рядах підрозділу, надихаючи бійців і офіцерський склад на подвиги із своєї особисто сам знищив 10 гітлерівців.

        В кінці 70-х років бувший командир 127-го стрілецького полку Дмитрієв приїздив на місце цих боїв. Зустрічався з місцевими жителями. Побував біля Братської могили в селі Залатиха. В районній газеті «Комуністичним шляхом» Олексій Петрович хотів розповісти про подвиг і  страшний прорахунок командування, що до офіцерського полкового поповнення. Редакція газети надрукувала лише про відважний захист села Залатиха. Знайома картина: - приховати, прикрасити штамповою героїкою і іти далі «комуністичним шляхом».

       Двадцятирічні юнаки похоронені в Братських могилах села Залатиха. На мармурових

 плитах:

               —лейтенант Слюсарев В.Н .      —  мол. лейтенант Горбунов А.Ф.

               —мол. лейтенант Дьомін Б.М.   —         мол. лейтенант Мельнаков М.М.

               —мол. лейтенант Зайцев П.І.     —         мол. лейтенант Кашкін К.М.

               —мол. лейтенант Сьомій М.Я .  —         мол. лейтенант Суслов А.В.

               —мол. лейтенант Аказін А.Л.     —  мол. лейтенант Гусєв Л.П.

               —мол. лейтенант Орлов С.Д.      —        мол. лейтенант Студьонов М.В.

               —мол. лейтенант Харитонов І.М.—       мол. лейтенант Жариков

               —мол. лейтенант Геранєв А.І.       —мол. лейтенант Заголовацький П.Я.

               —мол. лейтенант Крайньов           —мол. лейтенант Афонін А.В.

               —мол. лейтенант Маргарян Г.А.   —мол.сержант Шуригін П.О.

        

                                                        В шести могилах поховано 46 воїнів.

        Виживші після  першого бою офіцери пішли в атаку під Ярошівку з батальйонами полку під командуванням підполковника Чернишова О. Я., комбатів Охапкіна і Чернушкіна.

      

        З нагородного листа Чернишева О..Я.:

        13- 14 вересня 1943 року, коли противник крупними силами піхоти і танків неодноразово контратакував 132-й сп в районі села Ярошівка, тов. Чернишев будучи командиром групи пп.- 132, вміло і своєчасно відбив контратаки противника з великими для нього втратами.

       Лише вбитими на полі бою залишилося 150 солдатів і офіцерів противника, підбито 2 танки Т-6 «Тигр», знищено 6 кулеметних точок. Через малу чисельність нашої піхоти , Чернишев на протязі 3-х діб тримав оборону своїм дивізіоном на ділянці Ярошівка – Лебединці…

      Гідний нагороди орденом «Червоної Зірки».

      Нагороджений Олексій Якович орденом «Вітчизняної Війни 1ст.»

    

     В цей час німецькі війська прорвали оборону на центральній ділянці  оборони села Ярошівки і на Харханівщині. Почалися жорстокі бої на окремих, оточених противником рубежах. Під прикриттям батальйону Охапкіна бойові групи виходили на підтримку 132-го полку і артилеристів.

     

      З нагородного листа Охапкіна Г.П., командира батальйону 127-го сп:

     15 вересня 1943 року командуючи підрозділом до складу якого входила рота ПТР і офіцерський склад резерву 1-го і 3-го батальйонів, під час прийнятого наступу противником на село Залатиха, Охапкін керував боєвою операцією по відбиттю натиску ворога і не дивлячись на його переважаючі сили чисельністю до 500 чоловік, зайняв оборону в районі хутора Галки і Броварки, упорно відстоював зайнятий рубіж. На протязі короткого часу відбив декілька контратак, знищивши при цьому дві кулеметні точки з прислугою і більше сотні німецьких солдатів і офіцерів.

     Утримуючи просування противника в район села Залатиха, Охапкін з групою відважних гвардійців не допустив ворога до захоплення полкового обозу і штабу. Організувавши оборону на новому місці наніс німецьким загарбникам важкі втрати. В результаті чого остача підрозділів не були захоплені противником зненацька. Будучи в оточенні, Охапкін зумів організовано вийти і вивести свої підрозділи.

        Гідний нагороди орденом «Червоної Зірки».

        Нагороджений Григорій Петрович високою нагородою – орденом «Кутузова».

      

        З нагородного листа капітіна Ченушкіна Олександра Івановича., командира батальйону 132-го сп:

         «…14.9.43 року, виконуючи спеціальне завдання командування по наданню допомоги 1-му стрілецькому батальйону, оточеного ворогом біля с. Нова Гребля Глинського району Сумської області.  Очолюючи резерв офіцерського підрозділу, своєчасно підійшов до села і, не дивлячись на сильний артилерійсько-мінометний вогонь, проявив винахідливість і видвинувся вперед.   Зайняв грейдерову  дорогу Київ – Дніпропетровськ, вибивши з неї німецьких автоматників.  Спостерігаючи за полем бою, обнатужив німецькі танки, які намагались відновити втрачені позиції і зайняти наші бойові порядки.  Розгадавши замисел і вточнивши місце зосередження противника, повідомив командування дивізії і визвав вогонь 91 арт.полку. В результаті цього було знищено багато танків і живої сили противника, не давши їм можливості зайняти вказану дорогу. Було  також утримано населений пункт Ярошівка, цього  району.»

        Гідний урядової нагороди – ордена «Червоного Прапора».

       Ґрейдерова дорога Київ – Дніпропетровськ у військових значилася дорога, що перетинала Ярошівку з півночі на південь- «Шлях». Олександр Іванович Чернушкін  нагороджений орденом «Червоного Прапора».