Зустріч 16 вересня 1983 року

                                                                        

      В День 40-річчя визволення Ярошівки від німецько-фашистських загарбників відбулася в школі перша післявоєнна  зустріч з воїнами-визволителями 232-ї стрілецької дивізії і 3-го гвардійського Котельниковського корпусу. Відбувся мітинг біля пам’ятника  загиблих в роки війни і вечір - урочистість в сільському клубі. На цю зустріч  зійшлися майже всі жителі села.  Цей день, голова місцевого колгоспу Ведмідь Іван Іванович, об’явив вихідним днем для всіх працюючих в колгоспі.

           Ветерани  стримували сльози, соромилися плакати. Не витримували присутні. Хустинками витирали сльози ті, хто сидів у залі й чув їхню сповідь – потривожені вдови, жінки… Це були сльози пам’яті – найсвятіші  сльози живих. Навіть найбуйніша уява не владна  відтворити тих диких картин, що навіяла перед очі бувалих солдатів остання війна.

         Декотрі ветерани зовсім незвиклі до почестей, можливо, так чітко помічені вперше… Схвильовані… Ісполатова К.В., Федоров І.І., Федорова А.Г., Абакумов Є.Д., Дудник П.Т., Задніпрянський І.Ф., Задніпрянська М.Ф., Вовченко А.І, Концур С.Г., Говенько О.М., Луцій М.І., Гаврилко П.В

       Зі сторінок районної газети в рубриці «В пам’яті не скресне» І.І.Федоров писав: «Йде час, а в пам’яті не скресає хвилююча зустріч з людьми на Роменщині під час відзначення Дня визволення Ярошівки від фашистської нечисті.

          Я бачив ваш край зруйнованим і зраненим. Згарища і руїни залишили фашисти після себе.

          І ось через десятки років я знову побував на мирній, розквітлій землі Роменщини, відродженій з руїн і попелу. Відродженій – не те слово! Примножену стократ рукотворним багатством.. Ну а найзнаменніше – люди. Вони стрічали нас ощасливлені сьогоденням, з щимири посмішками і природною українською гостинністю. З хлібом і сіллю зустрічали нас на подвір’ї школи учні і жителі Ярошівки. Напевно, все село прийшло на цю хвилюючу зустріч. Море квітів падали нам під ноги.

          Від імені ветеранів танкістів-котельниківців ми вручили  в шкільний музей сувенір-експонат «Мать-Родина» з землею, взятої з Мамаєвого кургану міста Волгоград.»

          В ході пошукової роботи вдалося встановити імена бійців військових частин, які в результаті кровопролитних боїв були поранені. Тільки медсестра Рослякова Тетяна Олександрівна винесла з поля бою 14 вересня 1943 року 23 поранених бійців.

Фото: І.І.Федоров